Здоровий спосіб життя та його компоненти
Здоровий спосіб життя – це дії, звички, певні
обмеження, пов’язані з оптимальною якістю життя, яка охоплює соціальні,
розумові, духовні, фізичні компоненти, та, відповідно, із зниженням ризику
розвитку захворювань. Здоровий спосіб життя поєднує усе, що сприяє виконанню
людиною професійних, суспільних і побутових функцій в оптимальних для здоров’я
умовах і виражає орієнтованість особистості в напрямку формування, збереження і
зміцнення як індивідуального, так і суспільного здоров’я.
У
літературі, рекламі, на рівні побутового спілкування і через інші канали
інформації досить часто, на жаль, розглядається і пропонується можливість
збереження і зміцнення здоров’я шляхом використання якого-небудь чергового
засобу з «чудодійними властивостями» (рухова активність того чи іншого
різновиду, біологічно активні харчові домішки, психотренінг, очищення організму)
– кількість таких засобів незліченна. Проте, окремі оздоровчі методи та
процедури не дають бажаного й стабільного поліпшення здоров’я, тому що не
торкаються цілісної психосоматичної структури людини. Прагнення до
радикального поліпшення здоров’я за рахунок якого-небудь одного засобу принципово
неправильне, оскільки не охоплює всього різноманіття взаємозв’язків
функціональних систем, які формують організм людини, і зв’язків самої людини з
природними факторами – усього того, що в остаточному підсумку визначає
гармонійність її життєдіяльності та здоров’я.
Виходячи з зазначених передумов, структура здорового способу життя повинна
включати різноманітні елементи, які стосуються усіх аспектів здоров’я –
фізичного, психічного, соціального і духовного.
Здоровий
спосіб життя включає наступні основні компоненти:
1.
Дотримання правил особистої гігієни (раціональний добовий
режим, загартовування організму, догляд за тілом і порожниною рота,
використання раціонального одягу і взуття).
2.
Раціонально збалансоване харчування.
3.
Оптимальний руховий режим (регулярна рухова активність
середньої інтенсивності).
4.
Відсутність шкідливих звичок.
5. Володіння елементарними методиками самоконтролю. Медичний контроль
(профілактичні огляди).
6. Культуру міжособистісного спілкування і
поводження в колективі (створення навколо себе і для себе
сприятливого психологічного клімату).
7. Психофізичну саморегуляцію організму (уміння
протистояти
стресу).
8. Статеву культуру.
Здоровий спосіб життя має постійно та
цілеспрямовано формуватися упродовж життя людини, а не залежати від обставин і
життєвих ситуацій. Тільки у цьому випадку він буде важелем первинної
профілактики, зміцнення та формування здоров’я, сприятиме
удосконаленню резервних можливостей організму, забезпечуватиме успішне
виконання соціальних і професійних функцій, незалежно
від політичних, економічних і соціально-психологічних ситуацій..
Питання спроможності (неспроможності) вести
здоровий спосіб життя – надзвичайно суб’єктивне, тому що воно, перш за все, детерміноване ступенем усвідомлення людиною
важливості реальних дій у цьому
напрямі. Навіть за відсутності деяких об’єктивних умов (комфортне житло,
належне харчування, достатній дохід
тощо), особи з високим рівнем свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть діяти заради
власного здоров’я. І навпаки, за
досить оптимальних умов брак особистих стимулів
унеможливлює досягнення мети: бути здоровим.
Здоров’я та навчання студентів взаємозалежні та взаємообумовлені.
Чим міцніше здоров’я студента, тим продуктивніше навчання,
інакше кінцева мета останнього втрачає істинний сенс і цінність.
Щоб студенти успішно адаптувалися до умов ВНЗ, зберегли і зміцнили здоров’я за
час навчання, необхідно вести здоровий спосіб життя.
В останні роки одержала велике поширення оздоровча система
«фітнес». І саме компоненти здорового способу життя є
складовими загального фітнесу. Метою оздоровчого (фізичного)
фітнесу є досягнення і підтримка визначеного рівня фізичної підготовленості й
зменшення ризику порушень стану здоров’я.
Немає коментарів:
Дописати коментар