ПСИХОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МАЛОАКТИВНОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ ВНЗ

Эрохова А. А.

Буковинський державний медичний університет

Актуальність проблеми. На сьогоднішній день актуальною проблемою є питання підвищення рівня фізичної підготовленості й збереження здоров'я насе­лення країни, згідно цільової комплексної програми «Фізичне виховання - здо­ров'я нації». Ця програма спрямована на забезпечення фізичного, духовного й морального здоров’я нації, виховання в неї почуття громадської свідомості та па­тріотизму, комплексного формування розумових і фізичних якостей що будуть сприяти активному життю й професійної діяльності [13].

Сутність основних задач, що вирішуються в процесі фізичного виховання у вищому навчальному закладі полягає у поповненні й вдосконаленні індивідуаль­ного запасу рухових навичок та фізкультурно-освітніх знань студентів, підви­щенні ступеня резистентності організму відносно несприятливих впливів навко­лишнього середовища, у якому відбувається навчальна діяльність, сприянні збі­льшенню адаптаційних можливостей організму, збереженню та зміцненню здо­ров'я студента; сприянні успішному виконанню спільних завдань, що реалізу­ються у системі вищої освіти, вихованню моральних, духовних, вольових та ін­ших якостей студентської молоді [3].

Висока працездатність студентів у процесі навчальної діяльності обумовлю­ється багатьма зовнішніми й внутрішніми факторами, серед яких значну роль грає правильна організація режиму навчання й відпочинку, а також здоровий спосіб життя студентів, що включають у себе заняття рухову активність, як обо­в'язковий елемент. Інтенсифікація навчального процесу без раціонального чер­гування розумових і фізичних навантажень приводить до передчасного стом­лення, падінню результативності підготовки, підвищеній захворюваності й тим­часовій втраті працездатності [2,12].

Формулювання цілей роботи.

Мета дослідження — вирішення проблеми дефіциту рухової активності сту­дентської молоді, як один із пріоритетних напрямків науково-дослідної роботи кафедри фізичного виховання .

Методи дослідження включали вивчення й аналіз літературних джерел.

Результати дослідження.

Фізична культура е частиною загальнолюдської культури, вся сукупність досягнень суспільства у створенні й раціональному використанні соціальних за­собів, методів й умов спрямованого фізичного вдосконалення людини.

Фізичне виховання у вищому навчальному закладі це педагогічно органі­зований процес розвитку фізичних якостей, навчання руховим діям і формування спеціальних знань студентів. Рухова активність –це кількість рухів, які людина виконує впродовж дня, тижня або місяця, та є біологічною потребою, не менш важливою, ніж потреба в їжі, воді чи сні. Рухова активність у ВНЗ є одним з обо­в'язкових компонентів здорового способу життя студентів, що полягає в систе­матичному, відповідному статті, стану здоров'я й інтересам, використанні різно­манітних рухових дій для забезпечення життєдіяльності організму, що, у свою чергу, відображається па їх навчанні. Заняття фізичними вправами також мають величезне виховне значення, що полягає у сприянні зміцнення дисципліни, підвищення почуття відповідальності за своє рішення, розвитку наполегливості у досягненні поставленої мети [4, 6].

Фізичне виховання у ВНЗ вирішує наступні завдання:

Виховання у студентів свідомості, високих моральних, вольових і фі­зичних якостей, підготовка їх до високопродуктивної праці.

1.      Професійно-прикладна фізична підготовка студентів з урахуванням особливостей майбутньої трудової діяльності.

2.      Придбання необхідних знань по основах теорії, методики й організа­ції фізичної культури; підготовка їх до роботи як суспільних інструкторів і суддів з видів спорту.

3.     Виховання у студентів переконаності в необхідності виконання тиж­невого рухового режиму.

4.     Підвищення спортивної майстерності студентів - спортсменів.

Навчальна діяльність студентів проходить в умовах значного навантаження й недостатньої рухової активності. В теперішній час велика увага до здорового способу життя студентів, пов'язано із погіршенням стану здоров'я студентів, ро­сту захворюваності й наступного зниження працездатності під час навчання у ВНЗ. Навчальна програма з фізичної культури дає загальний напрямок фізичному вихованню студентів і практично не може відобразити конкретні завдання фізи­чної підготовки різних навчальних закладів. В період навчання у вузі студенти змушені переносити значні психоемоційні навантаження, їх розумова діяльність супроводжується підвищеною психічною напругою, що, в умовах недостатньої

рухової активності впродовж навчання, може бути причиною виникнення серйо­зних функціональних порушень організму [1,5, 11].

Рухова активність — це поєднання різноманітних рухових дій, що викону­ються у повсякденному житті, у вищому навчальному закладі рухова активність студентів представлено у вигляді запланованих (організованих) і самостійних за­няттях фізичними вправами й спортом. Рухова активність є необхідною умовою підтримки нормального функціонального стану людини. Під час руху стимулю­ються життєві процеси в клітках, тканинах, органах, що становлять різні функці­ональні системи організму, підвищується обмін речовин. У свою чергу, низька рухова активність, тривалі статичні навантаження приводять до розвитку різних захворювань організму: порушенню функції серцево-судинних, дихальних, зо­рової систем, виникненню скривлень хребетного стовпа, ожирінню, зниженню розумової працездатності [ЗО].

Найважливішим фактором забезпечення високої якості професійної підго­товки випускників вузів є активна учбово-трудова й пізнавальна діяльність сту­дентів. Стан фізичної підготовленості студентів залежить від спрямованості на­вчального процесу, де раціонально повинні сполучатися обсяг й інтенсивність тренувальних впливів, застосовуваних засобів фізичної культури й спорту. Зміст засобів включає оптимальне співвідношення обсягу й інтенсивності наванта­ження, з урахуванням індивідуальних реакцій систем організму студентів [7].

Розрізняють відпочинок пасивний й активний, пов'язаний з руховою діяль­ністю. До засобів підвищення рухової активності відкосяться різноманітні фізи­чні вправи, виконання яких у різних формах сприяє усуненню дефіциту м'язової діяльності студентів, такі вправи включають природні резерви організму, ство­рюючи й підтримуючи основу високої працездатності. Розрізняють два основних типи фізичних вправ - аеробні та анаеробні, що розрізняються за механізмом ви­роблення енергії для м'язової роботи.

Фізичні вправи включаються в індивідуальні та групові заняття студентів, при їхньому підборі враховуються наступні фактори:

•         індивідуальні особливості студентів (вік, стать, стан здоров'я, фізичний ро­звиток та підготовленість), оскільки, залежно від індивідуальних особливостей, вправа здатна по-різному впливати на організм;

•         особливість фізичних вправ, відношення до них студентів;

•         особливість зовнішніх умов занять.

До форм руховоїї активності студентів ми можемо віднести:

•    ранкова гігієнічна гімнастика, що може складатися з 8-10 вправ, які вико­нуються динамічно, без значних зусиль і затримок подиху, та дозволяє легко пе­рейти від ранкової млявості до активного стану;

•         активний відпочинок, що включає такі різновиди як виробнича фізична ку­льтура, індивідуальне тренування та ін.

Виробнича фізична культура виконується у формі фізкультпауз, що спрямо­вані на втримання необхідного рівня працездатності студента впродовж нав­чання; індивідуальне тренування проводиться у вигляді самостійних занять, які спрямовані на зміцнення здоров'я, підвищення загальної працездатності та ком­плексного розвитку фізичних якостей [8, 9].

Узагальнюючи сказане, можемо відмітити, що рухова активність студентів сприяє досягненню й збереженню міцного здоров'я, високої й стійкої загальної працездатності, надійної резистентності та адаптації до складних умов зовніш­нього середовища, допомагає формуванню й дотриманню корисного для здоро­в’я раціонально організованого режиму трудової й побутовому діяльності, забез­печує активний відпочинок, тобто раціональним руховий режим студентів. Та­кож, регулярна рухова активність с одним з основних засобів збереження здоро­в’я й профілактики захворювань.

Висновки.

Щоб студенти успішно адаптувалися  до умов навчання у ВНЗ зберегли та зміцнили здоров'я впродовж навчання, необхідно вести здоровий спосіб життя й підтримувати регулярну оптимальну рухову активність. Під впливом системати­чних занять фізичною культурою й спортом у вищому навчальному закладі в си­стемах організму студентів відбуваються певні морфо – функціональні зміни, які забезпечують пристосовність організму студентів до фізичних і розумових нава­нтажень впродовж навчання й сприяють підвищенню рівня фізичної підготовле­ності й працездатності. Для підвищення й підтримання продуктивності процесів мислення студентів на достатньо високому рівні слід використовувати фізичні вправи із середнім за інтенсивністю навантаженням.

Залучення студентської молоді до занять (фізичною культурою і спортом є важливим додатком у формуванні здорового способу життя всієї нації.

Потрібен подальший аналіз вирішення проблеми дефіциту рухової активно­сті студентів вищого

навчального закладу.

Література

1.      Агаджанян Н.А. Здоровье студентов / Н.А. Агаджанян. - М.: Россия, 1997. - 200с.

2.      Амосов Н.М., Вендет Я.А. Физическая активность и сердцс. - 3-є изд., перераб. и доп. - К.: Здоровья, 1989. -214 с.

3.      Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. - VI.: ФиС, 1988.-208 с.

4.      Беляев А.И. Физическая культура как фактор стабилизации умственной работоспособности студентов // Республиканская научно-практ. конф. «Физиче­ская культура - прошводству». - Ровно, 1985. - С. 97-98.

5.      Виленский М.Я., Ильинич В.И. Физическая культура работникоз умственного труда. - М: Знание, 1987. — 96 с. Головин В.А. и др. Физическое воснитание: Учебник / Под ред. В.А. Го- ловина, В.А. Маслякова, А.В. Коробкова и др. - М.: Вьісшая школа, 1983. - 391 с.

6.      Косилов С.А. Физиологические основьі производственного обучения. - М.: «Вьісніая школа», 1975. - 264 с.

7.      Лоза Т.А. Оптимизация физических наїрузок в режиме труда операторов пультов управлення // Республиканская научно-ттракт. конф. «Физическая куль­тура - нроизводству». - Ровно, 1985. - С. 55-57.

8.      Матвиенко Л.А., Тишко В.В. Опит организации производственной гім­настики в инетитуте // Республиканская научно-практ. конф. «Физическая куль­тура производству». - Ровно, 1985. - С. 107-108,

9.      Мотьілянская Р.Е. и др. Двигательная активность - важное условие здо­рового образа жизни // Теория и практика физической культури. - 1990. - №1. - С. 14-22.

10.   Паффеенбаргер Р.С., Ольсен 3. Здоровий образ жизни. Киев: Олим- иийские види, 1999. - 320 с.

11.   ІІІаиров П.Г., Зайцев В.С. Исследование влияпия физических упражие- ний на умственную рабогоспособность студентов // Всесоюзний симлозиум. Фи ­зиологические проблеми адаптации, Таллин, 22-24 мая 1984 г. - Тарту, 1984.

С. 202-203.

12.   Цільова комплексна програма «Фізичне виховання - здоров'я нації». - К„ 1998.-45 с.